Статус: прововая помощь
Понедельник, 10 Января 2011, 14:07:57


1 січня 2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України, разом з яким вступила в силу норма, передбачена ст. 344, про набувальну давність. Стаття 344 ЦКУ є новелою порівняно з Цивільним кодексом 1963 р. Вона запроваджує новий інститут - набуття права власності за давністю володіння. Чинний ЦКУ усунув необґрунтовані переваги для державної власності, що були встановлені ЦК 1963 р.

Старий Кодекс не містив поняття "набувальна давність". Воно набуло юридичного значення в день набрання чинності новим Кодексом. Проте в п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦКУ зазначено, що правила ст. 344 ЦКУ про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності ЦКУ, тобто не раніше 1 січня 2011 р.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном. Наявність у володільця, наприклад, договору оренди, наймання, зберігання тощо виключає застосування цього інституту.

Житлом згідно зі ст. 379 ЦКУ є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Житловим будинком відповідно до ст. 380 ЦКУ є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Квартирою згідно із ч. 1 ст. 382 ЦКУ є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

За допомогою ст. 344 ЦКУ можна виокремити умови набуття права власності на житло за набувальною давністю. Ними є:

добросовісне заволодіння майном на законних підставах. Цій умові відповідають випадки, коли володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужим житлом, інакше кажучи, не знав про обставини, у зв’язку з якими виникло володіння чужим майном і які не залишали сумніву в правомірності набуття майна. У разі виникнення спору встановлювати характер володіння має тільки суд з урахуванням обставин справи. Доказами добросовісного володіння можуть бути квитанції про сплату послуг за електропостачання, водопостачання тощо. Набувальна давність не стосується випадків заволодіння чужим майном обманним чи злочинним шляхом;

продовження володіння майном відкрито та безперервно. Тобто це володіння має бути очевидним для третіх осіб;

продовження володіння житлом протягом встановленого строку. Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків, а саме протягом десяти років.

Частина 3 ст. 344 ЦКУ містить таке положення: якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про повернення, вона набуває права власності за набувальною давністю на житло через 15 років після закінчення терміну позовної давності.

Згідно зі ст. 256 та 257 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тривалість загальної позовної давності - три роки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 344 ЦКУ право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. З цієї норми випливає, що набувальна давність як спосіб набуття права власності на житло застосовується лише з моменту державної реєстрації житла, тобто це ще одна вимога, яку необхідно виконати для набуття права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦКУ право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету міністрів України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів" від 08.10.2008 р. № 923 підставою для прийняття таких об’єктів в експлуатацію є сертифікат відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами за відповідною формою.

Згідно з п. 1.5 наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" від 07.02.2002 р. № 7/5 обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Отже, отримання житла у власність за набувальною давністю можна представити у вигляді ланцюжка: закінчення будівництва житла - введення в експлуатацію - реєстрація права власності - дотримання вимог ч. 1 ст. 344 ЦКУ та п. 8 Перехідних та Прикінцевих положень ЦКУ.

Особа, яка має намір набути право власності на житло за набувальною давністю, відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦКУ повинна звернутися до суду і надати докази того, що житло введене в експлуатацію та зареєстроване, а також докази добросовісного володіння житлом протягом встановленого строку.