Статус: прововая помощь

До Апеляційного суду ___________ (підставити назву суду)
_________________________________ (підставити адресу суду)

На Постанову судді ___________________ суду __________
від „________”_____________ 200__р
(підставити реквізити постанови – назву суду, прізвище судді, дату винесення постанови)


____________________________________________

____________________________________________
(підставити свої прізвище, ім’я, по батькові, адресу)


У справі про адміністративне правопорушення, передбачені ст.. 130 ч1 КпАП України,

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
(у порядку ст..294 КпАП України)
.


Зазначеною постановою мене визнано винним у тому, що я „___”________ 200__р. (підставити дату) керував транспортним засобом ________________________ (підставити марку, модель, державний номер транспортного засобу) у стані сп’яніння, та піддано адміністративному стягненню у вигляді _______________________________________________________ (підставити вид та розмір адміністративного стягнення)
Дана постанова є необґрунтованою, невідповідною матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнятою із значними порушеннями процесуальних норм, і за таких умов підлягає скасуванню.
Стосовно звинувачення у керуванні транспортним засобом у нетверезому стані, слід вказати, що у цій частині освідування проведено із значними порушеннями нормативних актів, які регулюють цю процедуру, та, по суті, прямими фальсифікаціями фактів.
Так, відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства охорони здоров'я України,
Міністерства юстиції України
від 24 лютого 1995 року N 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за N 55/591), перед направленням на освідування особу необхідно перевірити за допомогою трубки „Контроль тверезості”, причому направлення на медичне освідування до відповідного закладу може відбуватися тільки за наслідками такої перевірки у разі незгоди особи (п.2.5 Інструкції). В даному випадку проба за допомогою трубки „Контроль тверезості” не застосовувалася, що саме по собі робить незаконним подальше направлення на медичне освідування.
Окрім наведеного, мали місце й інші порушення. Так, - і це зроблено, очевидно, з метою уникнення посадовими особами міліції відповідальності, - у протоколі освідування вказано, що тілесних ушкоджень на момент освідування у мене не було. Насправді це не так, тілесні ушкодження були наявні на момент освідування, що підтверджується медичною документацією.
Між тим, відповідно до п.3.4 вказаної вище інструкції,

3.4. Якщо огляд у повному обсязі провести неможливо через характер спричинених особі травм, то в лікувальному закладі в обов'язковому порядку проводяться дослідження для встановлення наявності (концентрації) алкоголю в біологічних середовищах організму. За згодою чи на вимогу особи, яка оглядається, у разі її незгоди з отриманими результатами огляду проводяться аналогічні дослідження.

В даному випадку цього не було зроблено, хоча підстави для цього були: і наявність у мене тілесних ушкоджень, які могли б позначитися на результатах огляду, і моя особиста вимога, оскільки я не був згоден з результатами огляду.
Окрім наведеного, аналізи біологічних середовищ організму не бралися належним чином під час освідування. Це саме по собі говорить про те, що результати даного освідування не можуть бути доказом у справі.
Так, як на єдиний доказ мого перебування у такому стані, у протоколі є посилання на пробу із застосуванням трубки „Контроль тверезості”.
Між тим, застосування такої трубки не є однозначним доказом сп’яніння. Відомо, що трубка реагує на наявність ряду захворювань, аж до карієсу зубів.
До того ж, відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства охорони здоров'я України,
Міністерства юстиції України
від 24 лютого 1995 року N 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за N 55/591), перед направленням на освідування особу необхідно перевірити за допомогою трубки „Контроль тверезості”, причому направлення на медичне освідування до відповідного закладу може відбуватися тільки за наслідками такої перевірки у разі незгоди особи (п.2.5 Інструкції). Але у даному випадку ніяке освідування не відбувалося. Висновок про стан сп’яніння було зроблено тільки на підставі вказаної проби, що є незаконним.
До того ж, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що „огляд” за допомогою трубки проводився у присутності двох свідків. Проте у графі протоколу „Свідки, поняті” дані цих осіб не вказані, що саме по собі говорить про порушення порядку проведення „огляду”.
У відповідності ж до положень зазначеної Інструкції, результати освідування, які отримані із порушення зазначеного порядку, є недійсними (п.3.10 Інструкції).
Слід зазначити і на те, що сам факт визнання у поясненнях до адмінпротоколу вживання за тривалий час до складання протоколу незначної кількості спиртних напоїв ще не може бути доказом наявності стану сп’яніння саме у момент керування транспортним засобом та складання протоколу, оскільки відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства охорони здоров'я України,
Міністерства юстиції України
від 24 лютого 1995 року N 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за N 55/591), такий стан може визначатися тільки шляхом, прямо передбаченим у цій інструкції. Сам факт вживання за тривалий час незначної кількості спиртних напоїв не може бути таким доказом ще й тому, що сп’яніння до того часу могло минути, а алкоголь – бути виведений з організму. Саме наявність або відсутність цього стану і має визначити спеціаліст-нарколог відповідно до положень Інструкції. Без цього вважати доведеним наявність такого стану не можна у будь-якому разі.
Дії співробітників ДАІ були незаконними внаслідок того, що мене було затримано не під час керування власним автомобілем, а коли автомобіль був у нерухомому стані, а я знаходився поруч. І це саме по собі є грубим порушенням моїх прав, не кажучи вже про те, що співробітниками ДАІ щодо мене було застосовано насильство, для чого, у відповідності із нормами Закону України „Про міліцію”, не було жодних підстав. Це не кажучи вже про сам протокол освідування на стан сп’яніння та адмінпротокол щодо мене, складені співробітниками ДАІ.
Зазначені обставини можуть бути підтверджені поясненнями свідків, яких суд мав викликати у судове засідання та опитати, чого не було зроблено ыз незрозумілих причин, а саме: ______________________________________________ (вказати прізвища, імена, по батькові, домашні адреси свідків)
Окрім цього, справу розглянуто з істотним порушенням моїх процесуальних прав.
Так, у відповідності до ст..268 КпАП, мене повинно було бути завчасно повідомлено про дату та час судового засідання. В даному випадку про „завчасність” не може бути й мови, оскільки, як видно з матеріалів справи, сам розгляд справи відбувся на наступний день після того, як увечорі, після закінчення робочого дня, було складено протокол. При цьому порушено й порядок повідомлення, оскільки повідомлено мене не судовою повісткою, а так званим „сповіщенням”, який документ не має процесуальної форми, не передбачений чинним законодавством, виданий не судом, а співробітником ДАІ, який взагалі не має повноважень на призначення часу розгляду справи суддею.
Окрім того, передачею справи співробітником ДАІ безпосередньо до суду, а не у встановленому відповідним нормативними актами, зокрема, пп.. 6.2 – 6.7 ІНСТРУКЦІЇ з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 р. N 1217 ), також порушено безпосередньо як вимоги чинного законодавства, так і мої права, зокрема, на отримання копії протоколу у підрозділі ДАІ (п.2.1 зазначеної Інструкції), оскільки справа у підрозділі ДАІ не перебувала.
Нарешті, такою передачею справи до суду порушуються як вимоги ст..257 КпАП, яка передбачає пересилання у встановленому порядку справи до суду, так і Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджено Наказом ДСА України 27.06.2006 N 68), а саме таких пунктів:

2.1. Усі судові справи та кореспонденція, у тому числі документи, надіслані електронною поштою, факсимільним зв'язком, а також телеграми, що надходять до суду, приймаються, опрацьовуються та під підпис передаються за призначенням працівниками апарату суду відповідно до обов'язків.
2.2. Працівник апарату суду, на якого відповідною Посадовою інструкцією покладено обов'язки щодо приймання судових справ і кореспонденції, у день їх надходження перевіряє цілісність пакетів та конвертів і відповідність їх адресування, з дотриманням установлених правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа), проставляє на правому нижньому чи іншому вільному від тексту місці
супровідного листа до судової справи (матеріалу), першої сторінки листа чи іншого документа реєстраційний штамп суду, у якому зазначає дату надходження матеріалу в суд і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції (додаток 1). Конверти (пакети), у яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання матеріалів у пошкодженій
упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 2) у двох примірниках, один примірник якого надсилається відправнику, а другий - долучається до одержаних матеріалів і передається разом з ним для розгляду за
належністю.

Очевидно, що виконати усі вказані вимоги при такій передачі неможливо.

2.8. Після попереднього розгляду документа керівництвом і призначення виконавця в той самий день документ повертається до працівника апарату суду, який здійснював його реєстрацію, для реєстрації резолюції. До журналу реєстрації вхідної кореспонденції вносяться відомості про зміст і дату накладення резолюції, прізвище та ініціали виконавця, термін виконання, дата передачі документа виконавцеві.

Очевидно, що пройти усі вказані процедури у період від 19-00 дня порушення до моменту розгляду справи амдінматеріал не міг.

3.5. Матеріали про адміністративне правопорушення, а також подання щодо застосування конфіскації предметів реєструються в обліково-статистичній картці на справу про адміністративне правопорушення (додаток 26 ( za860-06 ) та в алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення (додаток 27). В алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення відображаються дані про кожну особу, щодо якої надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення.

Навряд чи це могло бути здійснено до розгляду справи при такому порядку її передачі.
І ці порушення не є суто формальними. Такий строк розгляду справи, у поєднанні із повідомленням мені невірної дати розгляду, завадив мені реалізувати свої права, передбачені ст..268 КпАП України, зокрема, звернутися до адвоката, підготувати письмове клопотання по справі, зібрати документи, які характеризують особу.
Так, у відповідності до ст..268 КпАП, мене повинно було бути завчасно повідомлено про дату та час судового засідання. Цього зроблено не було, оскільки ніяких повісток з суду я не отримував, тому про дату судового засідання не знав взагалі, отже, справу розглянуто у мою відсутність незаконно.
І це порушення не було тільки формальним, оскільки завадило мені реалізувати свої права, передбачені ст..268 КпАП, зокрема, заявити клопотання, надати доказі, у т.ч. характеризуючи матеріали, тощо.
До того ж, суд не обґрунтував і обрання виду адміністративного стягнення. Формально у постанові зазначено, що враховано дані про особу правопорушника, обтяжуючі та пом’якшуючі обставини. Проте насправді, по-перше, не вказано, які саме дані та обставини враховано. По-друге, у справі повністю відсутні документи, які підтверджували б ці обставини або характеризували мою особу.
У постанові суду повністю відсутні міркування суду про причини обрання саме такого заходу та розміру адміністративного стягнення, хоча ця частина є обов’язковою для суду при винесенні постанови, у відповідності до ст..280 КпАП, та у цій частині постанова виглядає повністю необґрунтованою.
За таких умов можна говорити, фактично, не просто про грубе порушення судом закону, а про фальсифікацію судового рішення, у яке внесені за відомо відсутні у справі дані. Цим грубо порушено і вимоги ст.33 КпАП.
З наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об’єктивності судового розгляду, та порушив вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:

Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає:

3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно,повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає:

24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП ( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло
клопотання про його відкладення.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою
адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
27. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КпАП ( 80731-10 ), судам слід враховувати, що сп'яніння може бути як алкогольним, так і наркотичним. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян
для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України N 114/38/15-36-18 ( z0055-95 ) від 24 лютого 1995 р.).

На підставі викладеного, керуючись ст..294 КпАП України,

ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу зазначеного правопорушення.

„______”__________200__р.

Підпис

Додатки:
Копія постанови судді;
Медична документація на ____ аркушах;
Характеристика;
Документи про сімейний стан (наявність утриманців, членів сім’ї, які потребують переміщення автомобілем за станом здоров’я, тощо).