Статус: прововая помощь

Согласно ч. 1 ст. 46 Конституции граждане имеют право на социальную защиту, включающую в себя право на их обеспечение в случае потери трудоспособности, безработицы, наступления старости и в других случаях, определенных законом. Право на социальную защиту конкретизируется в законах. Поэтому права детей войны на выплаты, доплаты, надбавки, льготы и пособия к пенсии являются частью их конституционного права на социальную защиту.

Учитывая это, при составлении искового заявления следует уделить особое внимание другой норме Конституции Украины, а именно, ст. 22, которая предусматривает, что

конституционные права и свободы лиц, имеющих статус «дети войны», не могут быть отменены, а в случае принятия новых правовых актов или внесения изменений в действующие правовые акты не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод. Этот основополагающий принцип нашел свое выражение также в ч. 2 ст. 3 Закона о защите лиц, имеющих статус «дети войны».

Исходя из вышеизложенного, становится очевидным, что действие закона во времени и порядок применения законов – это разные вещи.

Судебная практика содержит примеры применения законов, которые противоречат Конституции. Она сводится к тому, что любой правовой акт, в том числе закон, противоречащий конституции Украины, применяться не может. А раз так, то обязательным для выполнения является только первая редакция ст. 6 Закона о защите лиц, имеющих статус «дети войны», которая предусматривает право на повышение пенсии в размере 30 процентов от минимальной пенсии по возрасту.

Другой проблемой споров о выплатах надбавок детям войны является то, что суды часто удовлетворяют исковые требования лишь за шесть календарных месяцев, предшествовавших обращению в суд. В этом случае суды ссылаются на нормы процессуального законодательства, которые предусматривают общие сроки для обращения с административным иском.

Однако такую позицию нельзя признать вполне правильной, поскольку начало истечения сроков должно определяться судом с учетом конкретных обстоятельств дела, изложенных в исковом заявлении, а также действий и поведения сторон, предшествовавших обращению в суд.

Для того, чтобы люди, попадающие в категорию «дети войны», могли на законном основании получить причитающиеся им надбавки к пенсии, я подготовил образец заявления в пенсионный фонд и образец искового заявления от имени граждан, имеющих статус «дети войны», в которых учтены все изложенные проблемы.

Образец заявления на управление пенсионного фонда от лица, имеющего статус «дети войны»

Управління пенсійного фонду: __________

поштова адреса: __________


Заявник: __________

поштова адреса: __________

ідентифікаційний номер: __________

номер засобу зв’язку: __________

адреса електронної пошти: __________


Заява

щодо виплати підвищення пенсії особі, що має статус «діти війни»


Керуючись ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», прошу надати відомості про розмір призначеного заявнику підвищення пенсії, у тому числі інформацію про розміри і дати його сплати, а якщо розмір підвищення є меншим ніж це встановлено законом, посприяти в реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів заявника, а саме, провести нарахування (перерахунок) та виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 18.11.2004 року, яка набрала чинності з 01.01.2006 року) із розрахунку 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.01.2006 року, з урахуванням інфляції, облікової ставки Національного банку України, а також проведених раніше виплат.

«__»__________ 2011 року

Підпис та П.І.П. особи, що має статус «діти війни»

Образец искового заявления в суд от гражданина, имеющего статус «дети войны»

Найменування суду: __________

адреса: __________


Позивач: __________

поштова адреса: __________

номер засобу зв’язку: __________

адреса електронної пошти: __________


Відповідач: __________

поштова адреса: __________

номер засобу зв’язку: __________

адреса електронної пошти: __________


Позовна заява

про зобов’язання здійснити нарахування (перерахунок) і виплату підвищення пенсії особі, що має статус «діти війни»


Позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача та відноситься до категорії громадян, яким встановлений статус «діти війни», що підтверджується його паспортом та пенсійним посвідченням. Тому на нього розповсюджуються пільги та соціальні гарантії передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон про захист осіб, які мають статус «діти війни»). Зокрема, право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (в редакції від 18.11.2004 року, яка набрала чинності 01.01.2006 року).

Усі пенсійні виплати відповідач здійснює одним платежем, а призначення платежу не містить інформації про склад і розмір його складових. Такий порядок розрахунків і похилий вік позивача позбавляє його можливості відслідковувати законність дій відповідача. Для з’ясування ситуації позивач направив відповідачу заяву, в якій просив, вразі необхідності, здійснити нарахування (перерахунок) і виплату підвищення пенсії у розмірі встановленому Законом про захист осіб, які мають статус «діти війни».

Відповідач, у свою чергу, безпідставно відмовив у задоволенні цих вимог.

Позивач вважає, що у даному випадку були порушенні його права, свободи та інтереси, а дії суб’єкта владних повноважень є протиправними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції громадяни мають право на соціальний захист, яке включає право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, безробіття, у старості та в інших випадках, визначених законом. Право на соціальний захист конкретизується у законах. Тому, права громадян на пільги, виплати, надбавки, допомогу чи будь-яку іншу доплату є частиною їх конституційного права на соціальний захист.

Конституційні права та свободи осіб, які мають статус «діти війни», не можуть бути скасовані, а в разі прийняття нових правових актів або внесення змін до діючих правових актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 Конституції). Цей основоположний принцип знайшов своє вираження також в ч. 2 ст. 3 Закону про захист осіб, які мають статус «діти війни».

Не дивлячись на це, законодавчі та виконавчі органи державної влади неодноразово приймали правові акти, що призводили до фактичного зупинення або зменшення розміру виплат позивачу.

У майбутньому, деякі з них були визнані неконституційними, що підтверджується рішенням Конституційного суду від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 про визнання неконституційними положення щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону про захист осіб, які мають статус «діти війни» та рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 про визнання змін щодо розміру пенсії дітям війни неконституційними.

Відомо, що дія кожного правового акту у часі починається з моменту, коли правовий акт вступає в силу, а припиняється в момент втрати правовим актом сили. Однією із підстав для втрати чинності правового акту є ухвалення рішення про його неконституційність (ст. 152 Конституції). Одночасно застосування таких правових актів до прийняття рішення Конституційним Судом має свої особливості. Ці особливості полягають в тому, що будь-які правові акти, що суперечать Конституції застосовуватися не можуть.

З цього приводу, в п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 № 9 зазначено, що суди повинні оцінювати зміст законів та інших правових актів з точки зору їх відповідності Конституції, застосовувати Конституцію як акт прямої дії, а рішення судів ґрунтуватися на діючому законодавстві, яке не суперечить Конституції.

Показовим також є звернення Ради суддів України від 21.10.2008 року у якому йдеться про те, що не підлягають застосуванню правові акти, які суперечать Конституції.

І на решті, в іншій постанові пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 спеціально було акцентовано увагу суддів на тому, що закони та інші правові акти, якими скасовуються конституційні свободи і права людини та громадянина, а також нові закони, які звужують обсяг та зміст встановлених Конституцією і діючими законами прав та свобод ЗАСТОСУВАННЮ НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ (п. 19).

Отже, всі правові акти, які мали своїм наслідком зупинення або зменшення розміру грошових виплат дітям війни застосуванню не підлягають, а обов’язковою до виконання є лише перша редакція ст. 6 Закону про захист осіб, які мають статус «діти війни», що передбачає підвищення пенсії на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком у нашому законодавстві не визначено. Але, відсутність такого правового акту не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог дітей війни. Дана позиція випиває з рішення Європейського суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office). Це рішення суду є джерелом права та підлягає застосуванню усіма судами України.

Для правильного вирішення питання суд також має застосувати аналогію закону. Саме тому, розмір мінімальної пенсії за віком повинен визначатися за правилами ч. 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Також слід відмітити, що мінімальна пенсія за віком використовується не для визначення розміру пенсії, а лише в якості розрахункової величини під час визначення обсягу щомісячного підвищення до пенсії особам, які мають статус «діти війни», що в жодному разі не суперечить іншим вимогам ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Розміри підвищення пенсії для дітей війни, з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, повинні становити з 01 січня 2006 року – 105 грн, з 01 квітня 2006 року – 107,7 грн, з 01 жовтня 2006 року – 109,8 грн, з 01 січня 2007 року – 114 грн, з 01 квітня 2007 року – 121,8 грн, з 01 жовтня 2007 року – 123,3 грн, з 01 січня 2008 року – 141 грн, з 01 квітня 2008 року – 144,3 грн, з 01 липня 2008 року – 144,6 грн, з 01 жовтня 2008 року – 149,4 грн, з 01 січня 2009 року – 149,4 грн, з 01 листопада 2009 року – 171,9 грн, з 01 січня 2010 року – 208,5 грн, з 01 квітня 2010 року – 211,8 грн, з 01 липня 2010 року – 212,7 грн, з 01 жовтня 2010 року – 216,9 грн, з 01 грудня 2010 року – 220,2 грн, з 01 січня 2011 року – 225 грн, з 01 квітня 2011 року – 229,2 грн, з 01 жовтня 2011 року – 235,2 грн, з 01 грудня 2011 року – 240 грн.

Виплата цих коштів має відбуватися з урахуванням інфляції, оскільки Законом «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи та організації мають компенсувати громадянам втрату частини доходів у разі порушення строків їх виплати, шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу. Під доходами розуміються пенсії з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат (п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159).

Протиправна поведінка відповідача призвела не тільки до знецінення грошових коштів позивача, але і порушила право останнього на володіння своїм майном. Беручи до уваги, що підвищення пенсії виплачується у грошових коштах, то при розгляді даної справи застосуванню підлягає ст. 1 Закону «Про Національний банк України», яка передбачає, що орієнтиром вартості грошових коштів є облікова ставка Національного банку України. Іншими словами, за весь час позбавлення позивача можливості володіння своїм майном, на його користь мають бути сплачені відсотки в розмірі облікової ставки Нацбанку.

Звернути особливу увагу потрібно і на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України». В даному рішенні зазначається, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Тому, дії відповідача свідчать не тільки про порушення норм Конституції та Закону про захист осіб, які мають статус «діти війни», але і про порушення вимог ст. 15, 19 Закону «Про звернення громадян». Вказаними статтями передбачено, що відповідач зобов’язаний не тільки своєчасно, всебічно та об’єктивно перевіряти заяви громадян, але і забезпечувати поновлення порушених прав.

Про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач дізнався з листа відповідача. Тому, строк звернення до суду має обраховуватися з моменту одержання відповіді на заяву. Верховний Суд України по цьому питанню також звертав увагу суддів на те, що для правильного вирішення питання про застосування строків звернення до суду треба дослідити яким саме чином суб’єкт владних повноважень порушив права та свободи громадянина, коли розпочався перебіг цього строку. Зокрема, чи зверталася особа до відповідача із заявою, якщо зверталася – то коли, і чи приймалося суб’єктом владних повноважень рішення про відмову (постанова № 10/85 від 13.04.2010 року).

Застосуванню також підлягає ч. 2 ст. 87 Закону «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає, що суми пенсії, які не одержані вчасно з вини органу, що має призначати чи виплачувати пенсію, виплачуються за весь попередній час без обмеження будь-яким строком.

Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України. В постанові від 20.01.2010 року по справі № К-37795/09 вказується, що під час розгляду адміністративного позову про зобов’язання здійснити нарахування підвищення до пенсії громадянам, які мають статус «діти війни» строк звернення до суду передбачений в у ст. 99 КАС України, не застосовується.

Таким чином, позовні вимоги про нарахування (перерахунок) та виплату підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню за весь попередній період, починаючи з 01.01.2006 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 105, 106, 183-2 КАС України,

прошу:

1. Якщо суд вважає, що строки звернення до суду з позовними вимогами понад 6 місяців є пропущеними, поновити цей строк.

2. Зобов’язати відповідача провести нарахування (перерахунок) та виплату позивачу підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 18.11.2004 року, яка набрала чинності з 01.01.2006 року) із розрахунку 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.01.2006 року, з урахуванням інфляції, облікової ставки Національного банку України, а також проведених раніше виплат.

3. Справу розглянути за відсутності позивача, в порядку скороченого провадження, постанову допустити до негайного виконання, а її належним чином оформлену копію надіслати позивачеві.

Перелік документів, що додаються до позовної заяви:

1. копія паспорту позивача;

2. копія ідентифікаційного номеру позивача;

3. копія пенсійного посвідчення позивача, з відміткою «діти війни»;

4. копія заяви позивача;

8. копія листа відповідача;

9. оригінал квитанції про сплату державного мита у розмірі 3 грн. 40 коп.;

10. копія позовної заяви з доданими до неї документами, для надання відповідачу.


Дата підписання (подання) адміністративного позову

«__»__________ 2011 року

Підпис та П.І.П. особи, що має статус «діти війни».