Статус: прововая помощь

До ______________ міського суду
______________ області,
_____________________________
(адреса суду)

Позивач: Клименко Артур Володимирович, проживає за адресою: ______________________________________________________
(вказати адресу проживання, засоби зв’язку)

Відповідач: Управління праці і соціального
Захисту населення м.___________
______________________________________
(адреса місцезнаходження, та засоби зв’язку)

Про стягнення разової допомоги на оздоровлення та визнання

дій УПтСЗН в недоплаті зазначеної допомоги протиправними


АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ




Я, Клименко Артур Володимирович, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії ___ № ______ від __________ року, виданим ________________________ (вказати ким виданий), а також інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії __ № ___________, виданого __________ р. УП та СЗН м.______________, довідкою МСЕК серії ___ № _________ від ________________ р.
На цей час мені стало відомо, що у 2006 році відповідно до (Рішення Верховного Суду України від 08.06.2005 року та Рішення Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2006 року) положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.1996 року № 836 визнано таким, що не відповідає чинному законодавству України і згідно цього Постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.1996 року № 836 порушує його, гарантовані Конституцією України (254к/9б-ВР) та законами України права, звужують обсяг прав та пільг.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 року, розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам II групи становив 120,00 грн.
Відповідно абзацу третього ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" (796-12), пози¬вачу гарантовано щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення, зазначена разова допомога виплачується в слідуючи розмірах:
- учасникам ліквідації 1-ї категорії — інвалідам 2 групи — п'ять мінімальних заробітних плат:
- учасникам ліквідації 1 -і категорії — інвалідам 3 групи — чотири мінімальних заробітних плати:
Розмір мінімальної заробітної плати на:
2007 рік становить — 400,00 грн. на місяць;
2008 рік становить — 515,00 грн. на місяць.

За 2007, 2008 роки виплата повинна становити: 3965,00 грн.
Періоди:
2007 рік — 400,00 грн. х 4 мінімальних заробітних плат = 1600,00 грн.
2008 рік — 515,00 грн. х 5 мінімаль¬них заробітних плат = 2575,00 грн.
На оздоровлення за 2007, 2008 роки виплачено: 210,00 грн.
Періоди Виплачено (грн.).
2007 рік - 90,00 грн.
2008 рік – 120 грн.
Періоди:
2007 рік — 400,00 грн. х 4 мінімальних заробітних плат — 90,00 = 1510,00 грн.
2008 рік — 515,00 грн. х 5 мінімальних заробітних плат — 120,00 = 2455,00 грн.
Згідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) недоплата щорічної компенсації на оздоровлення за 2007, 2008 роки склала: 3965,00 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять грн. 00 коп.).
Управління праці та соціального захисту населення в своїх відповідях пояснює, що вони "здійснюють виплату компенсації щорічної на оздоровлення у межах своїх повноважень та відповідно до законів".
Також відповідач посилається на частину другу статті четвертої Бюджетного кодексу України та зазначає, що "При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України.
Тим самим він підтверджує, що в першу чергу "здійснення бюджетного процесу не повинно суперечити нормам Конституції України.(254к/96-ВР).
Своїми діями відповідач грубо порушив норми частини 3 статті 8, ст. 22 Конституції України (254к/96-ВР), частини 12 пункту 1 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішення Верховного Суду України від 08.06.2005 року та Рішення Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2006 року, статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12).
Рішенням від 09.07.2007 року Конституційний Суд України визнав неконституційною статтю 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", тим самим підтвердив, що зазначеними вище інституціями знов у грубій формі порушуються права і свободи окремим верст громадян, в даному випадку учасників ліквідації наслідків від Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Верховного Суду України від 08.06.2005 року та Рішенням Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2006 року положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.1996 року № 836 визнано таким, що не відповідає чинному законодавству України,
Положення Законів України "Про бюджет України на певні роки" обмежують конституційні права громадян на соціальний захист, заробітну плату, встановлені законами України пільги, компенсації і гарантії, розміри та порядок їх надання. Зупинення Законом положень інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, суперечить частині другій статті 8, статті 16, частині п'ятій статті 17, частині другій статті 19, частині третій статті 22, частинам першій, четвертій статті 43, частині першій статті 46, статтям 48, 49, пунктам 1, 6 частини першої статті 92, частині другій статті 95 Конституції України (254к/96-ВР).
Підтвердженням неконституційності положень Законів "Про державний бюджет України на певні роки" викладені у Рішеннях Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 (справа щодо права на пільги), від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій).
У Конституції України ( 254к/96-ВР) Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стат¬тя 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України ( 254к/ 96-ВР ) право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
На підставі викладеного та керуючись частиною 2 статті 8, статті 22 Конституції України (254к/96-ВР); Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 (справа щодо права на пільги), від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 09.07.2007 р. (справа про соціальні гарантії громадян); Рішенням Верховного Суду України від 08.06.2005 року; Рішенням Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2006 року; статті 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12); ст.ст. 6, 18, 19, 104-108 КАС України, —
ПРОШУ:
1. Дії Управління праці та соціального захисту населення _________________ міської ради протизаконними в частині не донарахування та недоплати разової допомоги на оздоровлення — визнати протиправними;
2. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення ________________ міської ради зробити перерахунок та виплатити на мою користь недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2007, 2008, 2009, 2010 роки.

Звільнити мене від сплати судового збору (державного мита)на підставі ст. 4 ДКМУ від 21.01.1993р.


Додатки:
- Позовна заява за кількістю сторін судового розгляду;
- Копія паспорта позивача;
- Копія ідентифікаційного номеру;
- Копія посвідчення інваліда війни другої групи;
- Копія посвідчення учасника ліквідації на ЧАЕС 1-ї категорії;
- Копія заяви до УПтаСЗН від _________ р.;
- Копія листа УПтаСЗН від __________ р.


„___”_______ р. __________________ А.В. Клименко