Статус: прововая помощь

До ______________ міського суду
______________ області,
_____________________________
(адреса суду)

Позивач: П.І.Б., проживає за адресою: ______
__________________________________________________
(вказати адресу проживання, засоби зв’язку)

Відповідач: Управління Пенсійного Фонду в м.___________
_______ області________________________
(адреса місцезнаходження, та засоби зв’язку)


Про визнання дій УПФ в м.______________ протиправними

щодо не нарахування державної та додаткової пенсії за шкоду,

причинену здоров’ю учасникам військових навчань із випробуванням ядерної зброї,

прирівняних до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інваліду 2-ї групи

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ


Я, ____________________(П.І.Б.), є учасником випробуванням ядерного зброї у період з 1969 р. по 1971 року в складі військової частини ___________, і відповідно до ч.4 ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) я маю статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується: посвідченням серії ___ №_________ виданого _________________ (ким видано) _________ року.
Частина 4 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12), в подальшому (Закон про статус...), визначає категорію осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
"Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб: які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": "Громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України")
Відповідно до статті 49 Закону "Про статус..." пенсія особам, віднесеним до категорії 1,2,3, 4, встановлюється у вигляді:
А) державної пенсії;
Б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно статті 50 Закону "Про статус..." особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам 1 групи — 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам 2 групи — 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам 3 групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу — 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно частини 4 статті 54 Закону "Про статус...", інвалідам по захворюванням, що встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, пенсія повинна бути не нижче:
- по 1 групі інвалідності — 10 мінімальних пенсій за віком;
- по 2 групі інвалідності — 8 мінімальних пенсій за віком;
- по 3 групі інвалідності — б мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до зазначеного мені повинні виплачувати державну пенсію з урахуванням кратності 8 (вісім), та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Це означає, що державна пенсія повинна нараховуватися в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Додаткова пенсія за шкоду, причинену здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинна бути у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається із зазначених статей Закону обмеження в нарахуванні державної та додаткової пенсії за шкоду, причинену здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які отримали інвалідність при ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, та відносяться до категорії 1, або 2, або З, відсутні.
Також вказані мною пенсії, згідно частини 3 статті 67 Закону "Про статус...", повинні коригуватися у відповідності збільшення прожиткового мінімуму, встановленого законом. На корегування, тобто збільшення, перерахунку пенсій, вказує частина 3 статті 42 Розділу VI Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09 липня 2003 року. "Частина 3 ст. 42 надає право здійснювати перерахунок пенсій відповідно до ст.. 28 Закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму".
Обов'язок проведення перерахунку покладено на органи пенсійного забезпечення, не залежно від наявності заяви пенсіонера про проведення такого перерахунку.
Але весь цей період часу позивач отримує пенсію в менших розмірах, ніж встановлено частиною 4 статті 54 Закону "Про статус..." та додаткову пенсію за шкоду, причинену здоров'ю, в розмірі меншому ніж 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
____________ року я звернувся до УПФУ в м. __________ про перерахунок державної та додаткової пенсії, тобто приведення основної державної та додаткової пенсії у відповідність чинного законодавства, але УПФУ позивачу відмовляє у перерахунку спираючись на нормативні акти, які суперечать чинному законодавству України.
Відповідач у листі від ___________ року за № ________ вказує: "Відповідно до статті 14 Закону "Про статус..." громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до категорії 1-3, які визначаються для встановлення пільг і компенсацій відповідно до цього Закону. Відповідно до статті 54 зазначеного Закону пенсії по інвалідності призначаються інвалідам, щодо яких встановлений зв'язок саме з Чорнобильською катастрофою. Таким чином, оскільки дія статті 54 Закону "Про статус..." не розповсюджується на громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї то права на пенсію згідно цієї статті у Вас не має".
Я вважаю, що УПФУ в місті __________________ цією відмовою грубо порушує конституційні права позивача на отримання пенсії у розмірах встановлених Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12). Відповідачу не надано права тлумачення Закону, встановлення осіб, які мають права, або не мають права. Це прерогатива Конституційного Суду України, або законодавця. Також нормативні акти, на які спирається відповідач не відповідають чинному законодавству, порушують норми Конституції України, порушують права громадян, які закріплені у ній.
Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів" № 107-\Л від 28.12.2007 року встановлені наступні розміри прожиткового мінімуму: з 01.01.2008 року — 470,00 грн., з 01.04.2007 року — 481,00 грн., з 01.07.2008 року — 482,00 грн., з 01.10.2007 року — 498,00 грн.
Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" розмір прожиткового мінімуму: з 01.01.2009 року встановлено на рівні грудня 2008 року, тобто 01.01.2009 року — 498,00 грн.
Але відповідач державну та додаткову пенсію позивачу нарахував не у відповідності до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону "Про статус...",
Я вважаю, що відповідач при відмові виконувати вимоги ст.ст. 49,50, ч.4 ст. 54 Закону "Про статус...", керується невідомо якими нормативними актами, які суперечать Конституції України та Закону України "Про статус..." і виплачує пенсію в менших розмірах, ніж встановлено цим Законом, відповідач тим самим грубо порушує не тільки норми цього Закону, а також обмежує право на соціальний захист, встановлений нормою статті 46 Конституції України.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визначається і діє верховенство Права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правових актів приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в України ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодав¬ством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти у відповідності та в межах повноважень, передбачених Конституцією і Законами України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів не допускається звуження обсягу та об'єму прав і свобод.
Стаття 46 Основного Закону закріплює право громадян на соціальне забезпечення, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Гарантії реалізації права на соціальний захист встановлені і в частині третій статті 46 Конституції України, відповідно до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Визначений у статті 46 Конституції України зміст гарантій не є абсолютним та вичерпним — адже спеціальними законами, в яких закріплене право на соціальний захист, нерідко передбачені різні, більш широкі, заходу соціального захисту.
Конституційний Суд України у Рішенні № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року надав остаточну правову оцінку про неконституційність окремих положень Законів України "Про державний бюджет України на певні роки", постанов Кабінету Міністрів України, у яких обмежені права, скасовані пільги окремих верст населення,: "закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України — він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення № 6-рп/ 20070).
"законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок — скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони", (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008).
Підтвердженням неконституційності положень нормативно-правових (підзаконних актів виконавчого органу влади) деяких Законів "Про державний бюджет України на певні роки" викладені у Рішеннях Конституційного Суду України: „від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 (у008р710-99) (справа щодо права на пільги); від 20 березня 2002 року № 5-рп/2ОО2 (уОО5р7 10-02) (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій; від 17 березня 2004 року N2 7-рп/2004 (уОО7р710-04) (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів); від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (уО2Ор710-04) (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій); від 09.07.2007 року № 6-рп/ 2007 (справа про соціальні гарантії громадян)", від 22.05.2008 року № 10-рп/ 2008, від 27.11.2008 року № 26-рп/ 2008.
У Конституції України (254к/96-ВР) Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22). Відповідно до статті 64 Конституції України (254к/96-ВР) право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
При визначенні дій Управління Пенсійного фонду України в місті _______________ __________ області, неправомірними, потрібно виходити з пріоритету законів над підзаконними нормативними актами.
У даному випадку державний орган в особі Управління Пенсійного фонду України в місті ______________ ___________ області грубо порушив норми Конституції України, а також Закони України при призначенні та виплаті пенсій інвалідам — громадянам віднесеним до категорії 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12).
На підставі викладеного та керуючись частиною 2 статті 8, статті 22 Конституції України (254к/96-ВР); Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09.07.2007 р., від 22.05.2008 року № 10—рп/2008, від 27.11.2008 року № 26-рп/2008; ч. 4 ст. 14,ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ч. З ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12); ст. 257 ЦК України, ст.ст. 6, 18, 19, 104-108 КАС України, —
ПРОШУ:
1. Дії Управління Пенсійного фонду України в місті ______________ ______________ області, які пов'язані з нарахуванням і виплатою державної та додаткової пенсії за шкоду, причинену здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з __________ року у розмірах, менших ніж установлено ст. 50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" (796-12) — Визнати неправомірними;
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті _________________ __________ області здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу державної пенсії за віком з ___________року, виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ст. 49, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12);
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті __________________ ____________ області здійснити перерахунок та виплату призначеної Позивачу додаткової пенсії за шкоду причинену здоров'ю, установив її в розмірі 75% пенсії за віком з _____________ року, виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком з ____________ року відповідно до ст.ст. 49,50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Звільнити мене від сплати судового збору (державного мита)на підставі ст. 4 ДКМУ від 21.01.1993р.


Додатки:
- Позовна заява за кількістю сторін судового розгляду;
- Копія паспорта;
- Копія довідки присвоєння ідентифікаційного номера;
- Копія посвідчення учасника ліквідації на ЧАЕС 1-ї категорії;
- Копія посвідчення інваліда війни другої групи;
- Копія експертного висновку;
- Копія довідки МСЕК від __________ року.


„___” _________ р. ____________________ (підпис)